Фольклор

Легенда про походження назви міста

Сокаль

Багаті і родючі землі над Західним Бугом з давніх-давен були заселені слов’янськими хліборобними племенами.

Про заснування Соколя, як і більшості старовинних міст, існує кілька легенд. За однією з них розповідається, що на території Соколя жив і правив мазовецький князь Зимовит. Хорошим він був господарем на цій землі: добре відносився до людей, піклувався про все живе і неживе, що його оточувало. Та сталося так ,що довелося князю Зимовиту залишити Західні землі. Шкодував князь покидади цю чудову, мальовничу місцевість, а найбільше сумував він за соколами, яких в лісі було дуже багато.

Перед своїм від’їздом  князь Зимовит продав своє війтівство в Сокалі, якомусь краківському міщанинові Миколі Шональсьсому і його нащадкам.

Продаючи ці землі він дозволив йому завести фільварок, спорудити млин на Бузі, заснувати броварню, ловити неводом рибу в Бузі, закладати кузні, полювати на звірів і птахів за винятком соколів.

Князь Зимовит видав, навіть ,грамоту. в якій заборонив полювати на соколів в околицях міста. Кажуть, що в урочищі жив спеціально призначений охоронець соколів – сокальничий, сокаль.

Звідси, мовляв, і походить назва міста Сокаль.

Записано від Рудого Ярослава Миколайовича,

1928року народження, освіта початкова,

пенсіонер с.Забужжя Львівської області.

Легенда про Богдана Хмельницького

У 1655 році в Україну для підмоги війську Богдана Хмельницького прибули московські стрілецькі полки під командою боярина В. Батурина.

З ініціативи гетьмана, вони вони разом з козаками розпочали похід на західноукраїнські землі, це шлчхта вела криваву розправу з учасниками повстань. Богдан Хмельницький в листопаді, зайнявши місто Сокаль, почав наступати на кляштор (монастир), в якому знайшли пристановище навколишня шляхта зі своїми родинами, різним майном та цінностями.

Коли козацтво почало вдиратись на мури монастиря, несподівано з’явилася в ясно-білому одязі його «опікунка» й рушила на противника. В наслідок цього Хмельницький з військом відступив, але вирішив узяти монастир підступністю.

Богдан Хмельницький відійшов з військом до лісу Валівка, що поблизу Соколя, і почав надсилати свої листи монахам, аби дозволити йому помолитися перед чудотворною іконою, хоч насправді мав інший намір – вивідати кількість збройної залоги монастиря.

Коли гетьману все ж таки дозволили побувати в монастирі бернардинів, то він помітив, що тут є мало людей, і відразу почав укладати плани щодо його захоплення. Та за це на місці «поплатився» раптовим осліпленням, яке тривало п’ять годин. Прозріння прийшло тільки тоді, коли він розкаявся у своїх намірах, і за нього почали молитися законники й усі присутні.

За це вдячний Богдан Хмельницький, подарував кляштору срібну чашу, наповнену талярами і мирно відійшов від Соколя до Львова, звідки надсилав настоятелю монастиря, сповнені вдячності, листи.

Записано від Варчак Ірини Григорівни,

1932 року народження, освіта середня,

пенсіонерки смт. Жвирка, Львівської області.

Знову польська неволя.

Після нетривалого відродження, Сокальські землі знову під Польщею. Втрата української держави, поламала долі сотень сокальчан і їх родин. Над окупованим містом з дня на день висіло передчуття тривоги: почалися переслідування й арешти українських патріотів, які в 1918-1919роках утверджували в повіті владу ЗУНР і з тих чи інших причин не відійшли з відступаючою п’ятою Сокольською бригадою УПА. В жахливих умовах перебували полонені стрільці і старшини Української Галицької Армії. Вони зазнавали знущань і голоду. Інколи їх гнали вулицями м. Сокаля на працю. Дехто з сміливіших міщан намагався допомогти їм харчами, але через заборони це не завжди вдавалось.

 Дещо краще було з поміччю стрільцям у м. Белзі, що на Сокальщині. Тут у липні1919році почав працювати комітет допомоги полоненим воякам УПА. Він навіть придбав кухню для приготування їжі Продукти для інтернованих стрільців спочатку давали близькі міщани, а потім селяни Жужелян, Гори, Жабча,Мурованого…

Весною 1920 року польський уряд вилучив з лексики назву Західна Україна і запровадив назву свою «Малопольська Всходня», звелівши називати українців «русінами». Всіх хто мав урядові посади за Австрії і ЗУНР, з місць праці звільнено. Дати лише тим, які присягнули на вірність Польщі.

У вересні 1922 року в наслідок анти польських саботажних актів зникають в полум’ї пожеж фільварки, будови в селах Хоробрів, Войславичі, Радванцях.

28 жовтня того ж року відбувся бій з поліцією в селі Барані Перетоки.

Польська адміністрація відразу повела відверту шовіністичну політику. Вигнана з усі адміністративних і самоврядних установ українська мова переслідувалась. Аби хоч якось запобігти загрозі колонізації і асиміляції, в м. Сокалі й селах повіту, починає відновлювати свою працю «Просвіта». Майже весь її книжковий фонд знищили, під час першої світової війни вояки російської царської армії. Тож подекуди довелося збирати його заново.

Також польська адміністрація в м. Сокалі, як і в усій східній Галичині, вважали наростаючу хвилю революційного піднесення українського народу можна зупинити хіба якимось особливими заходами чи пересторогами. Але нічого розумного для цього не придумали. За наказом з Варшави почались масові репресії

Записано від Рудого Ярослава

Миколайовича,1922року народження,

освіта-початкова, пенсіонер з с. Забужжя

Сокальського району Львівської області.

Будова Народного Дому в селі Угринів

Сокальського району

  Через нестачу відповідного клубу майже всі угринівські збори відбувалися в дяківні, а вистави і концерти, і танцювальні забави в пожежному будинку. Та уже з давна жителі мріяли про спорудження в Угринові Народного Дому. В 1924 р. парох церкви святого Миколая-чудотворця Кашубинський розробив проект такого дому.

Цеглу випалювали своїми силами у сільській цегельні. Водночас велося збирання коштів на будову Народного Дому. Складалися кошти з прибутків угринівців з різдв’яної коляди, вистав ,які ставили сельчани. Із пожертв від Союзу українок. Парох о.Кашубинський був фактично головою комітету, що керував усіма роботами пов’язаними з його  будовою.

У червні 1928 року посвячено наріжний камінь, що його було замуровано разом із документом у котрому подано, хто будує Народний Дім в Угринові.

Восени мури і дах Дому, були вже готові. Його побудова коштувала загалом 40 тис. золотих, тобто стільки, скільки треба було тоді заплатити за 40 моргів (гектарів) поля.

Завдяки клопіткій праці багатьох мешканців села Угринова, постав величний Народний Дім із просторим залом для глядачів на 510місць (у тому числі 260 сидячих), приміщеннями для споживчого кооперативу та кімнатами у яких знайшли собі пристановища місцеві ланки товариства «Просвіта», «Союз українок».

Першими п’єсами, які були поставлені у Народному  Домі були: «Невольник», «Циганські чари», «Запорозький клад».

Успішно йшли концерти угринівського хору під делегуванням дяка місцевої церкви Клима Смулки.

Час від часу у Народному Домі були гастролі мандрівних труп та аматорських гуртків зі Львова, Поторжина (Польща), Тудоркович, Старгорода. Гуртківці Союзу українок очолювані Ольгою Кашубинською організували в Народному Домі курси в’язання, шиття та крою одягу, а також курси печива та варива.

Записано від Соломи Євгенії Теодорівни,

1918р. народження, освіта – початкова,

пенсіонерка с. Угринів Львівської області.

Гаївка

«Десь тут була подоляночка»

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала,

До землі припала,

Личка не вмивала,

Бо води не мала.

                

                    Ой встань ,встань, подоляночко.

                    Обмий личко, як ту скляночку.

                    Візьмися за боки,

                    Поскавчи три кроки,

                    У гохлянім вінку,

                    Бери скраю дівку,

                    Пливи до Дунаю,

                    Бери дівку скраю.

Записано від Софії Іванівни Стасюк,

1920 р. народження, овіта – початкова,

пенсіонерка с. Старгород

Сокальського району, Львівської області.

                                                                     

Гаївка

« Там на ставі, на ставочку»

Там на ставі, на ставочку,

Злапав козак ластівочку.

    

      Посадив ї коло себе,

      Так ї любив, як сам себе.

Як мі любиш, люби друже,

Як не любиш, не жартуй же.

      Не додавай серцю туги

      Не візьмеш ти – возьме другий.

Як не другий – возьме третій,

Як не третій – то четвертий.

      Не четвертий – возьме п’ятий,

      Такий хлопець жартоватий.

Записано від Козак Ярослави Василівни

1930 року народження, освіта – початкова,

пенсіонер с .Городиловичі, Сокольського району,

Львівської області.

Гаївка

«Купали-сьмо на грідочки»

                         Купали-сьмо на грідочки,

                         Сіяли-сьмо вогірочки,

                         Ней сходять, ней сходять.

                                  Куполи-сьмо на грідочки,

                                  Сіяли-сьмо вогірочки,

                                  Ней ростуть, ней ростуть.

                         А другії заглідали,

                         Чи хорошо зацвітали,

                         Жовтий цвіт, жовтий цвіт.

                        

                                  Ростіть, ростіть вогірочки,

                                  Закім будуть насінночки,

                                  Ней ростуть, ней ростуть.

Записано від Стасюк Софії Іванівни,

1920року народження, освіта початкова,

пенсіонерка с.Старгород,

Сокальського району, Львівської області.

Колядка

« Дивна новина»

                             Дивная новина

                             Нині Діва сина

                             Породила в Вифлеємі

                             Марія єдина.

                                       Не в царських палатах

                                       А поміж бидляти

                                       Во пустині, во яскині,

                                       А всі мусять знати.

                           

                              Що то Бога іста,

                              Марія Пречиста:

                              І раждає, і питає

                              Його, як невіста.

                                        На руках тримає

                                        І йому співає,

                                        Все могучим створителем

                                        Його називає.

                 

                              Мовить: люляй, сину,

                              Будь зі мною днину.

                              Де сам підеш, мене візьмеш,

                              Як матір єдину.

Записано від Кашуби Марії Василівни,

1930 року народження, освіта початкова,

пенсіонерка с.Забужжя, Сокольського

району, Львівської області

Колядка

«Нині рождество Божого дитяти»

                    Нині рождество

                    Божого дитяти,

                    Браття вкраїнці

                    Йдуть його вітати.

                                  Приспів:  Тут і лемки співають,

                                                    Подоляни іграють,

                                                    Волиняк, щось міркує,

                                                    Бойко й лемко танцює,

                                                    Полтавець плясає,

                                                    Гуцул трембітає

                                                    Тра-ра, тра-ра, тра-ра- ра-ра-ра.

                    В небі ангели

                    Почали радіти,

                    Що Христа бавлять

                    Українські діти.

            

                                Приспів: Федь на землю лягає,

                                                Яків Федем качає,

                                                Марта плеще в долоні,

                                                Мирон їде на коні.

                                                Ісусик сміється,

                                                За боки береться

                                                Гоп-гоп, гоп-гоп,гоп-гоп-гоп-гоп-гоп.

                     Друга громада,

                     Що принесла дари:

                     Данко – овечку ,

                     Найкращу з отари.

                                Приспів: Яків меду дві діжки,

                                                 Іван в торбі горішки,

                                                 Яблучка – Юстинка,

                                                 А сливки - Іринка,

                                                 Там-там, там-там, там-там-там-там-там.

                     Каже Ісусик

                     До своєї мами:

                     «Так мені добре

                      З тими діточками!»

                            

                                 Приспів: «І я з ними завжди буду,

                                                 Я їх нігди не забуду,

                                                  І пішлю їм щастя, рай,

                                                  На прекрасний рідний край.

                                                  За добре серденько,

                                                  Пригорни їх ненько,

                                                  Мамо, мамо, мамо, щастя дай»

    

Записано від Кашуби Марії Василівни,

1930р. народження, освіта початкова,

пенсіонерка с. Забужжя Львівської області.

Щедрівка

« Щедрик, щедрик,щедрівочка»

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

Вийди , вийди господарю

Подивися на кошару:

Там овечки покотились,

Там ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка

Прилетіла ластівочка,

Щедрий вечі, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я.

Записано від Яник Ганни Василівни,

1928 року народження, освіта початкова,

пенсіонерка с . Забужжя Львівської області.

                              

Хрестинська пісня

Соньки-дрімоньки в колисоньку

Добрий розум в голівоньку.

Ой, щоб спало – щастя мало.

Щоби росло не хворіло,

На серденько не квиліло,

Щоб голівонька не боліла,

Щоби очка ясніли,

Щоб добро бачити вміли.

                                    В колисоньку кладу гроші,

                                    Щоб господар був гожий.

                                    В колисоньку кладу хліб,

                                    Щоби працювати вмів.

                                    Щоб не страхався роботи

                                    Від суботи, до суботи.

Щоб щасливо життя склалось,

Щоб лихого ніц не сталось.

Ой співаю на хрестинах,

Та на твоїх уродинах,

Ой співаю в руках маю

Твою маму заміняю.

Записано від Яник Ганни Василівни,

1928 року народження, освіта початкова,

пенсіонерка с.Забужжя Львівської області.

Весільна коруна

Слава Ісусу Христу!

Слава і честь весільні гості!

Доброго здоров’я усім, хто є в домі цім!

І старому, й молодому, і Богові святому!

Прошу грати

   В день присвячений панні молодій і панові молодому прошу Вас дорогі  родичі та весільні гості, щоб Ви помогли цей перший та другий поріг переступити, панну молоду в коруну увінчати та й поблагословити.

Прошу грати

А Вас, шановні музиканти,

Прошу жалібно грати,

Коли буду молодій

Коруну читати.

Прошу грати

Мила ця коруна, слова золотії,

Привезена з України панні молодій.

Прошу грати

Приїхали ми, панно молода,

До твого дому,

Щоб ти вірно присягнула

Мужеві свойому.

Прошу грати

Не думай, панно молода,

Що то проста забава,

Це у твоєму житті

Найважливіша справа.

Прошу грати

Бо присяга молодих,

То велике діло,

Як згадає кожен з нас,

То аж тремтить тіло.

Прошу грати

Хай Вас Бог благословить

 І Пречиста Мати,

Як будете сьогодні

 На рушник ставати.

Прошу грати

Коруна зелена,

Цвіт розмариновий.

Чого в тебе, панно молода,

В очах плач готовий?

Прошу грати

Не плач, понно молода,

Нахай дружки плачуть,

Вони заміж хочуть,

Аж до стелі скачуть.

Прошу грати

Покидає Вас дівчата,

Вже не буде з Вами,

Бо прийшла її година

Виходити заміж.

Прошу грати

З Вами я гуляла,

З Вами розмовляла,

А сьогодні серед Вас,

Княгинею стала.

Прошу грати

На те Божа воля,

Мушу покидати,

А своє дівоцтво,

Другим передати.

Прошу грати

Дівчата до тебе

Не будуть ходити,

І хлопці у танці

Не будуть водити.

Прошу грати

І не будеш, панно молода,

У саду гуляти,

Тільки свого мужа

Будеш шанувати.

Прошу грати

Зацвіла калина,

Та ще й білим цвітом

Прощайся, панно молода,

Із дівочим світом.

Прошу грати

Бо уже ці квіти

Попливуть з водою,

Ти їх не нагониш

Бувши пташиною.

Прошу грати

І вже твоя стежка

Заросте травою,

Куди ти ходила,

Бувши дівчиною.

Прошу грати

Згадай же тих хлопців,

Що там за плечима.

Не один кохався

 З твоїми очима.

Прошу грати

Може хто й жаліє,

Що з тобою не женився,

Але ти йдеш заміж,

А Він запізнився.

Прошу грати

Згадай його і забудь,

Перестань кохати,

Бо від сьогоднішнього дня

Будеш мужа мати.

Прошу грати

Ти тільки сьогодні

Стоїш ще з дружками,

Вбрана на весіллі

Гарними квітками.

Прошу грати

Від завтра не будеш

В квіти убиратись,

Бо треба вже буде

Мужа доглядати.

Прошу грати

Тож подумай, молода княгине,

Що маєш робити,

Подивися добре

З ким ти маєш жити.

Прошу грати

А ти, пане молодий,

Як не хочеш лиха.

Часто жінку обнімай,

Буде в хаті тихо.

Прошу грати

Бажаю тобі я

Коруну носити,

А мене , щоб вже до року

За кума просити.

Прошу грати

Не плач, панно молода,

Витри свої очі.

Будеш плакать як твій муж

Прийде серед ночі.

Прошу грати

Не плач , молода княгине,

Це я так лякаю.

Наш молодий так не зробить,

Це я добре знаю.

Прошу грати

Не плач, панно молода,

І не думай злого,

Хай журиться старша дружка,

Що нема милого.

Прошу грати

Не гнівайтесь, гості,

Що довго читаю,

Бо ще із дружками

Я розмову маю.

Прошу грати

Про що думають дружки

Я це добре знаю,

Вони заміж хочуть,

Як грішний до раю.

Прошу грати

А як котра дружка

Дуже заміж хоче,

То, нехай коли-небудь

До мене заскоче.

Прошу грати

Дала мені старша дружка

Цукерків в мішочку,

Щоб привести їй хлопця

Хоч би на шнурочку.

Прошу грати

Друга дружка, також

Дівчина нівроку,

За хлопцями бігає

Вже півтора року.

Прошу грати

А та старша свашка

Сидить і моргає,

До того жонатого,

Що машину має.

Прошу грати

Друга свашка обіцяла

Рубля золотого,

Щоб привести до неї

Товариша свого.

Прошу грати

Ми з тобою, старша дружко,

Маємо договоритись,

Що я скоро із тобою

Маю оженитись.

Прошу грати

Отож, старша дружко,

Женимось обоє,

Люди хрестять на рік одне,

А ми будем двоє.

Прошу грати

Прошу Вас, господині,

Дайте дружкам сметани,

Щоб Вони цієї ночі

Спали із сватами.

Прошу грати

Встань, княгине з цього крісла,

Хоч дрожить серденько,

І подякуй всій родині,

Вклонися низенько.

Прошу грати

Поклонися, панно молода,

Всій своїй родині,

Щоби тобі помагали

У лихій годині.

Прошу грати

Величай і не забудь

Свою рідну маму,

Що тебе так доглядала

І пестила з малу.

Прошу грати

І хлопцям подякуй

За ті вечорниці,

Що тебе відводили

Не раз по музиці.

Прошу грати

А Вас, музиканти,

Прошу гарно грати,

Бо буду вже коруну

Читати кінчати.

Прошу грати

За кого я забув,

Нехай не зважає,

А кого я прогнівив ,

Нехай пробачає.

Прошу грати

Коруну я кінчаю,

Косу розплітайте,

Панну молоду

До шлюбу збирайте.

Прошу грати.

Я коруну прочитав,

Тепер не журуся,

Як знайду собі дівчину,

Також оженюся.

Прошу грати

Нехай журба пропаде,

Як у воду комінь.

Хай засяє краща доля

Во вік віків . Амінь.

Прошу грати

От скінчив я тепер

Коруну читати,

Прошу Вас , музиканти,

Гарний марш заграти.

                                                 

                                                   Прошу грати

Анекдоти

Погроза

Мати до доньки: заявляємо тобі, що коли вийдеш заміж за Владка, то нога моя у вашій хаті не буде!

Владко: чи Ви не могли б це заявити письмово?

Що ж вдієш?

-          І хочеться тобі женитися з такою старою бабою?

-          Га, що ж робити, з самим її посагом шлюбу не дадуть.

Сімейне щастя.

-          П’ять літ я була щаслива з моїм чоловіком.

-          А що сталося потім?

-          Потім він повернувся із-за границі.

Зять в шлюбі.

Жінка до мужа: Не грай на фортепіані, чейже нема ще тижня, як наша мама померла.

Чоловік: Я граю тільки на чорних клавішах.

Записано від Сави Марії Степанівни,

1932 року народження,неповна середня

освіта, пенсіонерка с. Лещатів

Сокальського району.