Контрольне аудіювання тексту

художнього стилю

8 клас

       Стара, але дебела ще хата, рублена з доброго дерева, з різьбленим ганком і такими ж наличниками коло вікон, крита гонтом, стоїть на схилі сопки і дивиться всіма чотирма вікнами на річечку, що тече внизу, і далі – на синє бескеття Сіхоте-Аліня.

       Праворуч дебела комора з омшаником, повітка для коней, корівник, стіжок сіна, обгороджений латами, ще якісь будівлі. Ліворуч – город, теж обгороджений в одну лату, ще й глечик стирчить на ближньому стовпці. В городі картопля і соняшники, а просто над самою річечкою – якась комірчина: то лазня «по-чорному».

       Оце і вся господа. І вона одна тут на великому просторі. До найближчого селища, що зветеся Капитонівка і складається з кількох таких хат, понад 50 кілометрів. Григорій це вже знав, і це його тішило: небезпека від людей була тут найменша. А ці люди, що в них він жив, охороняли його.

        Удома тепер були він , мати й Наталка. А батько з Грицьком як поїхали, то от уже два тижні їздять.

        Як сподівалася мати, вони мали прибути ще вчора, а як учора не було, - то, значить, сьогодні.

Чекаючи їх, Григорій нікуди не ходив уже, а сидів з самого ранку на призьбі і виглядав. І хвилювався. Так, хвилювався – як то вони поставляться до нього? Може, уже не так, як перше,  коли він був хворий? Знічев’я бавився з ведмежам, спостерігав навколишній світ.

         От зараз його увагою заволодів праник, підкидуваний засмаглою дівочою рукою там, над річкою; він то підлітав, то падав – ляпотів покладці завзято та лунко.І бігли луни нетрями, ударялися об бескеття й озивалися – ляпотіли на кілька голосів… І вижодило -  ніби перепел  бив десь у пшеницях на зорі. Чудно.

          То Наталка прала на річці. Запнула «кулинкою» , орудувала на сонці над водою, як вправний спортсмен на вранішній руханці. Воркотіла якоїсь пісні, полоскала білизну у воді і прибивали праником до кладки. Періщила з усієї сили.

         Дивна вона, ця дівчина Наталка. Григорій чомусь тепер навіть боявся її, боявся при зустрічах дивитися їй в обличчя. Вона ніби сердилася, коли він на неї «витріщав очі». Не знав тепер, як до неї приступитись, як з нею поводитись. І почувався як хлопчак. Смішно, але ж так. Сказати б, недоторкана пана? Ні! Дурна? Ні! Горда? Ні-ні!. Вона навіть не розуміла, яка вона чарівна, безперечно, не розуміла. А от така, як ота рослина дивна, що ти її торкнеш рукою, а вона аж повернеться і напустить тонісіньких колючок у руку. І це дівчина-звіроловка, переможниця страхіть усяких! Уперше йому було на віку таке,  щоб на його муву дівчина заломлювала брови. Так, як та дика коза, що боїться, щоб її не впіймали, і не дається навіть підступити. А може у неї така відраза до нього?

          Тож найліпше зовсім не звертати уваги. Нехай собі пере, їй-бо, ото вона періщить праником так люто, бо думає, що б’є по чиїхось, може, й  по його, нескромних очах, на неї «витріщених». Нехай собі пере. І нехай підпадьомкає праник. Чи то, може, не праник підпадьомкає, а то в його серце щось тьохкає, на тую дикунку дивлячись? Засміявшись з цієї химерної думки, Григорій силоміць відвертає увагу від праника, затисненого в гнучкій дівочій руці. Ген за річкою на галявину вийшли табунцем дикі кози. Так, дикі кози. П’ятірко їх. Стали, збилися до купи і, піднісши високо голови, слухають: де воно і що воно лопотить? Потім зірвалися з місця і пішли вистрибом, черідкою по високих травах, мелькаючи білтми плямами на крижах. Зникли в лісі. Так, ніби їх і не було.

     -Ти б пішов погуляв де, сину, а то спочив би ліг. Не бійсь, нудьгуєш?

              Це мати. Вона вже в десяте, либонь, виходить на ганок глянути туди, за річку, за зелене море галявини,  куди простяглася стежка,- чи не їдуть?

Вона порається біля печі і так виходить з підкасаними рукавами.

                Заслонившись рукою від сонця, мати аж перихиляється через лонку і вже турбується. «Довго щось. Чи не трапилось  чого?»

-          Наталко-о!..

-          Чого-о? – озвалася дівчина в тон.

-          А йди- но сюди.

-          Кажіть,я й так чую… Ось доперу…

-          Як ти думаєш, що з нашими? – Дівчина протягла, кепкуючи:

-          Ну-у… А що з нашими? Ідуть десь.

-          Бозна… Таке ж тепер настало. Господи прости!

-          Їдуть, їдуть, мамо! – це Наталка весело, жартівливо, упевнено, ще й трішки кепкуючи з матері. – А не їдуть, то пішки йдуть, а коні за поводи ведуть, от і припізнилися…

І сміялася безжурно. І почала лупити по тім сміху праником. Мати й собі засміялася.

_ От ти така, бач!.. Сказано – нове насіння. Ще й кепкує з дурної матарі… Тільки й розради моєї, синку, - мати зійшла з ганку і сіла поруч Григорія на призьбі. Либонь, уже скінчила поратися по господі і тепер має час. Поправивши очіпок, поклала натруджені руки на коліна і втопила очі в море зелені на долині, що її звуть «паддю», туди, де втекла стежечка.

                                                       Завдання

1.       Яке основне призначення тексту?

                        а) Активний вплив на слухача і спонукання до творчої діяльності.

                        б) Формування моральних якостей та естетичних смаків слухача.

                        в) Загальний розвиток особистості.

                        г) Регулювання ділових і життєво-важливих питань.

2.       Який із заголовків найбільше відповідає змістові тексту?

              а) Нове насіння.

              б) Переможниця страхіть.

              в) Дівчина Наталка.

              г) Господа на великому просторі.

3.       Що виховує в читача поданий текст?

              а) Оптимістичне світобачення й патріотичні почуття.

              б) Культуру спілкування мовної особистості.

              в) Любов до ближнього й повагу до старших.

              г) Бути непередбачуваними й загадковими.

4.       У якому стилі були збудовані хата й подвір’я?

              а) Українському.

              б) Сибірському.

              в) Східному.

              г) Місцевому далекосхідному.

5.       Яка відстань до найближчого селища?

              а) 5 км.

              б) 15 км.

              в) 50 км.

              г) 2оо км.

6.       З якої причини хвилювався Григорій?

                        а) Не знав , як привернути до себе увагу дівчини.

                        б)  Переживав, чи не вважають його рятівники злочинцем.

                        в)  Думав, як поставляться до нього батько з Грицьком.

                        г)   Чи не знайдуть його переслідувачі.

7.       З чим порівнює Григорій Наталку?

               а) З гордою смерекою і чистим струмком.

               б) З ніжною та колючою трояндою.

               в) З дивною рослиною й дикою козою.

               г) З колючим терном та гордою павою.

8.       Чим займалася Наталка?

               а) Ловила диких тигрів.

               б) Домашнім господарствам.

               в) Пряла, шила й вишивала.

               г) доглядала за городом.

9.       Обрати правильний варіант лексичного значення слова праник (у даному контексті).

                а) М’яч.

                б) Дерев’яний пристрій (брусок із зарубками) для прання б

                в) Праска (пристрій для прасування).

                г) Прядка (пристрій для присідання).

10. Описати героя цього тексту. Спрогнозувати, як розвиватимуться його стосунки з Наталкою.